Колись люди лягали спати разом із сонцем, бо після заходу було темно, як у печері. Потім з’явилися свічки – дорогі, крихкі і такі, що капали на все підряд. Згодом прийшли газові лампи, які диміли й шипіли, поки вчені не придумали електричне світло.
Хто і коли винайшов лампочку за офіційною версією та що тут не так
У підручнику з природознавства для 5 класу написано, що першу електричну лампочку створив Томас Едісон у 1879 році.
Він використав тонку нитку з вуглецю, закрив її у скляній колбі й показав, що вона може світитися від струму досить довго. Але вчені й історики зазначають, що все почалося трохи раніше, ніж записано в шкільній версії.
Хто перший винайшов лампочку
Учителі розповідають, що лампочку винайшов Томас Едісон, але вчені сперечаються вже багато років. Бо до нього над світлом працювали інші дослідники.
Першим був англієць Гемфрі Деві. У 1802 році він під’єднав металевий дріт до батареї, і той засвітився. Світло було сильне, але дуже коротке, бо дріт перегрівався.
Після нього англійський винахідник Воррен де ла Рю спробував зробити кращу лампу. У 1840-х роках він взяв тонку спіраль з дорогої платини, помістив її в скляну колбу без повітря і під’єднав до електрики. Лампа працювала, але коштувала стільки, що її могли дозволити собі тільки багатії.
Пізніше інший англієць, Джозеф Свон, замінив платину на вуглець і отримав світло дешевше, але воно швидко гасло. І лише Томас Едісон у 1879 році вдосконалив лампу так, що вона світила довго й рівно.
Історія лампочки наочно для дітей, щоб легко запам’ятати
Лампочка з’явилась не одразу, а після довгих дослідів. Кожен учений додавав свою ідею, і з часом світло стало частиною життя. Щоб запам’ятати, хто за чим працював, корисно подивитися у таблицю.
| Період | Винахідник | Що зробив | Що вийшло |
|---|---|---|---|
| 1802 рік | Гемфрі Деві | Показав, що електрика може запалювати металевий дріт | З’явився перший спалах світла |
| 1840-ві роки | Воррен де ла Рю | Створив лампу з платиновою спіраллю у скляній колбі | Лампа світила, але була занадто дорога |
| 1860-ті роки | Джозеф Свон | Зробив лампу з вуглецевою ниткою | Світилося довше, але швидко псувалося |
| 1879 рік | Томас Едісон | Вдосконалив лампу та зробив виробництво для всіх | Лампа стала зручною у кожному домі |
Уся історія лампочки схожа на сходи. Кожен крок – це нова спроба зробити світ яскравішим. Саме тому імена Деві, де ла Рю, Свона і Едісона залишилися у шкільних підручниках назавжди.
Трохи глибше про те, хто винайшов лампочку розжарювання
Лампочка розжарювання працює тоді, коли всередині скляної колби світиться тонка нитка. Вона нагрівається від струму й перетворює енергію на світло. Таку ідею вперше втілив англієць Джозеф Свон у 1860-х роках. Він зробив лампу з вуглецевою ниткою і прибрав повітря з колби, щоб нитка не псувалася. Лампа світила, але недовго.
Через кілька років Томас Едісон почав експерименти з різними матеріалами для нитки. Він пробував бавовну, картон і навіть льон, поки не зупинився на обвугленому бамбуку. Бамбук витримував жар і світив рівно, тому лампа горіла до тисячі годин. Едісон також зробив у колбі кращий вакуум і створив надійні дроти для подачі струму.
Основні вдосконалення, які зробив Едісон:
- використав обвуглене бамбукове волокно;
- поліпшив вакуум у колбі;
- зробив металеві контакти міцнішими;
- запустив виробництво ламп для продажу.
Саме тому Едісона вважають творцем лампочки розжарювання у звичному вигляді, хоча ідея з’явилася завдяки роботі кількох учених.
Детально про те, хто винайшов електричну лампочку
Колись у лабораторіях стояли скляні колби, купа дротів і запах гару. Учений запалював нитку, дивився, як вона спалахує, і записував результат. Так почалося полювання за світлом, яке працює від струму.
Спочатку Гемфрі Деві взяв дві металеві палички, під’єднав їх до батареї й з’єднав кінці. Між ними спалахнула яскрава дуга — перше електричне світло. Але воно було надто гаряче, тому підходило тільки для дослідів.
Потім Воррен де ла Рю поставив платиновий дріт у скляну колбу й відкачав повітря насосом. Коли подав струм, дріт загорівся рівним світлом. Учений зрадів, але зрозумів, що платина коштує як золото, і така лампа нікому не по кишені.
Через кілька десятків років Джозеф Свон зробив майже те саме, але замість платини використав тонку нитку з вуглецю. Він нагрів її в полум’ї, щоб обвуглити, і вставив у колбу. Коли підключив струм, колба засвітилась. Проблема була у тому, що повітря всередині спричиняло згорання нитки. Свон намагався прибрати повітря ручним насосом, але вакуум залишався слабкий.
Нарешті Томас Едісон зібрав команду, яка день і ніч випробовувала різні матеріали. Вони обвуглювали бавовну, картон, волосся, кокосові волокна. Одного разу технік взяв шматочок бамбуку, обвуглив його й вставив у колбу. Лампа світила годинами, не гасла і не вибухала. Це був успіх.
Після цього Едісон поставив колбу під скляний ковпак і під’єднав спеціальний насос, який повністю викачав повітря. Так він отримав справжній вакуум, у якому вуглецева нитка не згорала. Коли він увімкнув струм, колба засяяла теплим жовтим світлом.
Того вечора у лабораторії всі плескали. Едісон посміхнувся і сказав: «Ми зробили світло, яке не боїться темряви». Так і почалася історія лампочки, яку тепер вмикають одним рухом руки.
Хто придумав лампочку Ілліча
Коли електричне світло почали встановлювати у квартирах у ХХ столітті, люди жартували й називали його «лампочкою Ілліча». Так говорили про лампи, які з’явилися під час великої електрифікації країни, коли владу очолював Володимир Ленін. Сам він лампочку не винаходив і до технічної роботи стосунку не мав. Вислів з’явився після програми електрифікації та став символом того, що світло дійшло до кожного дому.
