Ви вивчали українську мову в школі, але так і не зрозуміли, навіщо ті узагальнено-особові речення? А потім читаєте статтю або книгу й ловите себе на думці: «Хтось це вже десь казав… але хто саме — не ясно». От саме тоді й найчастіше з’являється ця граматична конструкція. Узагальнено-особові речення «живуть» у художній літературі, народних прислів’ях і піснях — усюди, де треба передати досвід, істину або правило, що стосується кожного. Зараз ми покажемо вам конкретні приклади з літератури, щоб ви не просто вивчили правило, а відчули, як воно працює.
Що таке узагальнено-особове речення?
Односкладне узагальнено-особове речення — це тип речення, у якому дія стосується кожного, але не вказано конкретного виконавця. Акцент найчастіше на дієслові, що виступає у формі другої особи однини, іноді першої особи множини, а загалом конструкція висловлює якусь загальну істину, правило або досвід. Це те, що ми чуємо з дитинства: «Без труда не витягнеш і рибку зі ставка», «Поживеш — побачиш», «На чужому горі щастя не збудуєш» тощо.
Це речення — це ніби колективне звернення до кожного з нас, універсальна порада або застереження. Воно не має чітко означеного підмета, але всі розуміють, що йдеться про будь-кого. І саме ця узагальненість робить його таким живим і впливовим у літературі й народній мудрості.
Як визначити узагальнено-особове речення?
Щоб не переплутати узагальнено-особове речення з іншими граматичними конструкціями, треба звертати увагу на зміст і булову. Ознаки узагальнено-особового речення:
- головний член речення (присудок) означає дію, що може стосуватися будь-якої особи й у будь-який проміжок часу;
- має певне смислове навантаження, найчастіше передає загальновідому істину або досвід;
- зазвичай трапляється в прислів’ях, фразеологізмах, афоризмах, художній літературі;
- може звучати як заклик, настанова, застереження.
Підсумуємо: якщо речення спонукає діяти (чи навпаки — попереджає про щось) і водночас не називає конкретного виконавця, то, найімовірніше, це саме односкладне узагальнено-особове речення.
Приклади узагальнено-особових речень
Цю граматичну конструкцію можна знайти у творах різних жанрів. Пропонуємо розглянути конкретні приклади узагальнено-особових речень із української літератури.
- «Бери вершину і матимеш середину» (Григорій Сковорода).
- «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь!» (Тарас Шевченко, «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»).
- «Собори душ своїх бережіть» (Олесь Гончар, «Собор»).
- «Поспішайте робити добро!» (Олександр Довженко, «Щоденник»).
- «Що посієш, те й пожнеш» (Народна творчість).
- «Не знаючи броду, не лізь у воду» (Народна творчість).
- «Дерево пізнають за плодами» (Народна творчість).
- «Не хвали коня, поки з дороги не вернешся» (Народна творчість).
Як бачите, односкладне узагальнено-особове речення широко використовується для передачі загальнолюдських істин і моральних настанов. Використовуйте і ви цю граматичну конструкцію частіше, щоб збагатити свою мову й передавати глибокий зміст, що стосується кожного.
