Веселка — мов магічна арка, що з’являється на небі після дощу, коли сонце вирішує помиритися з хмарами. Діти й дорослі дивляться на неї, наче на чарівний міст у казкову країну з мішками цукерок. Фантазія одразу малює пригоди, а художники в уяві вже хапають пензлі та фарби. Саме тому вірші про веселку завжди виходять яскравими, як самі небесні кольори.
Вірші про веселку українською мовою
Кольоровий міст у небі щоразу викликає усмішку та бажання вдивлятися у нього довше. Веселку люблять і дорослі, і малеча, адже вона нагадує про диво, яке з’являється зненацька. Її малюють на шкільних уроках, вирізають з кольорового паперу для аплікацій, а ще складають поезії, щоб зберегти її красу в словах.
Як зазначає молекулярна психологиня Кендейс Б. Перт: «To me, the rainbow was a profoundly hopeful symbol, separating the white light of appearances into its multiple spectrum and revealing a hidden dimension.» У перекладі: «Веселка є надзвичайно символом надії, що розкладає біле світло видимості на яскраві спектри й у такий спосіб показує приховані виміри.»
Така яскрава гостя на небі надихає на творчість навіть тих, хто зазвичай тримає олівець лише для підпису в зошиті. Вірші українською мовою про веселку допомагають відчути радість моменту і поділитися нею з іншими. Кожен рядок таких творів сплітає кольори у маленьке диво, яке живе на папері довше, ніж на небі.
Акровірш про веселку
Акровірш (греч. akrostichís, від ákros — крайній і stíchos — рядок), вірш, в якому початкові букви кожного рядка, що читаються зверху вниз
Веселка настільки любить увагу, що навіть літери її імені готові стати героями поезії. Акровірш дозволяє прочитати слово по вертикалі та насолодитися тим, як кожна літера перетворюється на маленький образ.
Вона трапляється не часто
Еге ж? Лише після дощу
Сяє барвами прекрасно
Ех, такого дива не впущу
Л ...
К ...
А ...
Далі можете самі потренуватися і закінчити віршик. Така форма вірша виглядає, наче веселка вирішила розповісти свою історію по рядочках.
Вірш про веселку і її кольори
Веселка після дощу з’являється мов супергерой, щоби закарбувати свої кольори на небі. Кольори веселки по порядку у віршах допомагають дітям запам’ятати їх із посмішкою. Вірші про кольори веселки теж літають у дитячих уявленнях, як яскраві повітряні кульки.
Сім кольорів веселка має:
Червоний полум’ям горить.
Оранжевий такий, аж сяє.
Жовтенький сонечком іскрить.
Зелений колір, мов травичка,
А голубий — жива вода,
Синіє у негоду річка.
З трави фіалка вигляда.
Як же райдуга з’явилась,
Звідкіля те сяйво,
Чому в небі проявились
Після зливи барви?
Це тому, що дощ скупався
В променях завзятих
І в далекий світ подався
Ниви поливати.
Сонце стежечку проклало
Крізь краплини чисті.
В небі сяєво заграло –
Райдуга барвиста.
Хто у небі після зливи
Звів місток усім на диво?
Та це промені крилаті
В дощ не всиділи у хаті,
Стали бігати, стрибати,
Й нумо хмару доганяти!
Назбирали крапель в жменьку,
Розписали їх швиденько –
І з’явився міст чудовий,
Міст яскравий, кольоровий!
Тим містком крокує літо,
Добирає самоцвіти.
Квітне райдуга висока
Веселить і тішить око!
Після дощика грибного
Небо прояснилось.
Проти сонця золотого
Райдуга з’явилась.
Посміхнулася привітно
Райдуга з місточка.
А на ній, дивіться, квітне
Вишита сорочка!
Вийшла сонечко вітати,
Кажуть у народі.
Запросила й нас на свято,
Дивина, та й годі!
Видивлялася веселка
Після дощика в люстерка.
Ось чому усі калюжки
Заплели барвисті смужки!
Сонце пити захотіло
І калюжки осушило.
Засмутилася веселка:
Де тепер знайти люстерка?
Треба хмарку наздогнати,
У нових калюжках грати!
Як веселку відшукать
У ясну годину?
Треба так до сонця стать,
Щоб дивилось в спину.
Грає сяйво в небесах,
Коли сонце низько.
Лише зранку ця краса
І як вечір близько.
Сонце вказує на схід,
Дощ на захід рветься –
Веселковий самоцвіт
Вранішнім зоветься.
А на захід сонце йде,
І дощить на сході –
Дивовижею цвіте
Надвечірня врода.
Сім кольорі веселка має:
Червоний, наче сонце сяє,
Оранжевий вогнем горить,
Жовтенький квіткою зорить.
Зелений у траві, в листочку,
А голубий в воді, в ставочку.
Синіє небо угорі,
Фіалки зацвіли в дворі.
Малюнки й аплікації оживають, коли слова оживають на папері. А уві сні можна уявити себе всередині цієї казкової дуги, де живе чудо й барвисті історії.
Короткі дитячі вірші про веселку
Веселка — мов вчителька, яка показує кольори світу одному й другому. Коли зачитуєш кольори веселки по порядку у віршах, дітлахи запам’ятовують їх весело, з пальчиками маленькими можна кожен колір показати руками. Вірші про кольори веселки можуть стати інтерактивною грою: шукати предмети вдома того ж кольору, малювати лінії або пальчиками вказувати у повітрі радугу.
У веселки сім доріг.
Всі хутенько я пробіг,
Потім олівці узяв
І її намалював.
Веселка літечко
Між деревами гойдає,
Дощик проводжає,
Сонечко зустрічає.
Кольоровими фарбами навколо
Квіти поливає.
Дощик сонечку всміхавсь,
Лоскотав промінчик.
А коли на землю впав,
Враз став зовсім іншим.
Посмішка вниз головою –
Кольоровою дугою!
Як же райдуга з’явилась,
Звідкіля те сяйво,
Чому в небі проявились
Після зливи барви?
Це тому, що дощ скупався
В променях завзятих
І в далекий світ подався
Ниви поливати.
Після дощика грибного
Небо прояснилось.
Проти сонця золотого
Райдуга з’явилась.
Хто у небі після зливи
Звів місток усім на диво?
Та це промені крилаті
В дощ не всиділи у хаті,
Стали бігати, стрибати,
Й нумо хмару доганяти!
Назбирали крапель в жменьку,
Розписали їх швиденько –
І з’явився міст чудовий,
Міст яскравий, кольоровий!
Тим містком крокує літо,
Добирає самоцвіти.
Квітне райдуга висока
Веселить і тішить око!
Після такого твору заняття може перетворитися на живу гру — фарби, пальчики, дитячі іграшки оживуть у кольоровому ритмі. Малюючи лінії веселки або шукаючи в кімнаті предмети того ж кольору, малеча закарбовує знання на практиці. А слова вірша надовго залишаться у пам’яті, мов барвистий слід на небі.
